„ ... і як би не змінювався світ,

куди б не закинула тебе доля,

 завжди зберігай у серці ті

 духовні скарби, які дісталися тобі

 у спадок від попередніх поколінь...”

А. Сокіл

Традиції, звичаї, обряди та свята – це ті неписані закони, якими користуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Святково-звичаєва спадщина, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують і цементують окремих людей в один народ, в одну націю.

Світ українських традицій нескінченно багатий. Століттями складалася гармонійна система обрядів та вірувань, які на сучасному історичному етапі знову набувають актуальності. Народ існує, поки існує його мова, звичаї та традиції – те особливе, що вирізняє його серед інших етносів. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто, забув звичаї своїх батьків, карається людьми й Богом. Зроду-віку існував тісний взаємозв’язок: батьки передавали в спадок своїм дітям навички до праці й поведінки та добру пам'ять про себе; діти ж зобов`язані були дотримуватись і розвивати родовідні звичаї. Кожна родина має дотримуватися заповітів батьків і дідів: ґрунтовно знати рідну мову, вивчати історію народу й родоводу, жити за принципами народної моралі.

Звернути увагу на духовний, моральний аспекти оновлення мислення сучасної молоді, на необхідність поважати давнину і використовувати знання, які існували з незапам`ятних часів, але були втрачені людством; збереження і примноження славних традицій українського народу, народних звичаїв та обрядів, відродження духовностіформування почуття національної гідності та самосвідомості – одне з головних завдань у виховній роботі  педагогів ДНЗ «Гадяцьке вище професійне училище».

02.02.2018року викладачі училища В.А. Бєлінська та Г.Г. Треба провели виховний захід: «Українське весілля на Полтавщині». Яскраве, феєричне дійство не залишило байдужим нікого.  Всі присутні поринули в чудову, романтичну  атмосферу справжнього українського весілля. Такого, про яке нам розповідали бабусі-прабабусі, про яке можна прочитати в книжках, і яке вже дуже важко побачити в сучасному житті.

Святково прикрашений кабінет художньої культури ніби перетворився на машину часу: учасники етнічної вистави були вдягнені в національне українське вбрання, демонстрували звичаї та обряди, яких дотримувалися  на Зіньківщині, в селі ЛютенськіБудища та Гадяччині, в селі Сари. З усіх боків лунали українські народні пісні, що супроводжувалися національними танцями,а скільки цікавого можна було почути з усної народної творчості – таких примовок і в  книжках  не знайдеш!
Ну і яке ж весілля без святкового столу? А,він як і прийнято на нашій багатій землі, був пишним і різноманітним: поросята запечені, вареники зі шкварками, домашня ковбаска,  кров’янка, шинка, пироги з грибами і ще багато всілякої смакоти. І це лише частина тих страв, які готували наші пращури на весілля в давнину. Можемо лише дивуватися винахідливості українських господинь, коли не було ні холодильників, ні консервантів вони готували лише натуральну, здорову їжу з різними викрутасами та витребеньками. На цьому заході кожен бажаючий  міг посмакувати вишуканими стравами, які приготували  дівчата-свашки,  що навчаються за професіями «Кухар». «Пекар». «Кондитер».

А що ж то за весілля без головного символу – короваю! Важко підібрати влучні слова, аби описати всю його красу– святково прикрашений багатими візерунками, квітами, пташечками, гронами калини, він вабив присутніх ароматом та витонченим смаком.Це був справжній витвір пекарського мистецтва, адже в нього  наші славні майстрині-коровайниці вклали не лише часточку свого таланту, а й власної душі.Кожного гостя свята пригостили духмяним весільним хлібом, перепійчиками, шишками та кониками-оберегами.

 На заході кожен з присутніх переконався,  що український народ  надзвичайно багатий звичаями та традиціями,  а наші пращури – були талановитими і мудрими. Завдання  сучасної людини –  зберегти наші традиції, не втратити зв'язок з минулим,  примножити той скарб, який допоможе вижити нашій нації, розвиватися та вдосконалюватися, адже майбутнє залежить від того, що ми робили вчора і як поводимо себе сьогодні.

Щиро дякуємо за допомогу у проведенні виховного заходу учасникам Сарського вокально-інструментального ансамблю Турчиній Т.В., Огризько Н.М. і Титаренко В.І.

Викладачі спецдисциплін:

В.А. Бєлінська та Г.Г. Треба

28 травня хореографічні колективи ДНЗ «Гадяцьке ВПАУ» «Дивограй» та «Арабеск», взяли участь у Всеукраїнському хореографічному конкурсі «Танц-Майстер»  м. Харків. Учасники майстерно виконали три номери, достойно представили свій навчальний заклад та здобули бажану перемогу в двох номінаціях:

• Танці народів світу – Колектив народного танцю «Дивограй» з танцем «Фламенко» (виконавець Горбенко Маріанна), - Лауреат першого ступеню та «Циганський танець» - Лауреат другого ступеню;
• Стилізована народна хореографія – Колектив сучасного танцю «Арабеск» з танцем «Не сходило вранці сонечко»- Лауреат першого ступеню.

В даних номінаціях боролися за перемогу разом з нами тринадцять колективів, всі вони виступали гідними конкурентами та продемонстрували достойний рівень підготовки. Та все ж таки наполеглива праця керівника колективів Ляшенко Алли Вікторівни, творче натхнення учасників та безмежне  бажання перемогти не були марними і ми отримали бажаний результат.

Всі ці досягнення для наших колективів є поштовхом працювати далі, розвиватися в сфері мистецтва та представляти своє училище на Всеукраїнському та Міжнародному  рівнях, як найкращий навчальний заклад, що виховує і навчає творчу, креативну, працьовиту та різнобічно розвинуту молодь. 

25 березня 2016 року колектив сучасного танцю «Арабеск» ДНЗ «ГВПАУ» з танцем «Не сходило вранці сонечко», стали дипломантами П’ятого обласного конкурсу народно-сценічної хореографії «Джерела Надії» учнів мистецьких та загальноосвітніх навчальних закладів, аматорських колективів. Горбенко Маріанна солістка колективу народного танцю «Дивограй» була нагороджена грамотою за високу виконавську майстерність танцю «Фламенко»

Цей конкурс проводиться з метою виявлення та підтримки обдарованої молоді, пошуку кращих авторських постановок та розвитку нових форм українського народного танцю, підвищення виконавської майстерності, обміну досвідом роботи колективів. Основним завданням конкурсу є сприяння становленню та подальшого розвитку національної хореографічної школи, вдосконалення сучасної методики викладання народно-сценічного танцю, виховання молоді на основі українського хореографічного мистецтва.

Конкурс організовують та проводять – управління культури Полтавської обласної державної адміністрації, обласний методичний кабінет навчальних закладів мистецтва та культури, відділ культури і туризму Гадяцької районної державної адміністрації, Гадяцьке училище культури      ім. І.П. Котляревського.

Детальніше: Перемога у шостому Міжнародному хореографічному фестивалі «Мегаполіс»